ЯК «БОГИ ВІЙНИ» ДОПОМОГЛИ ВІДСТОЯТИ МАР’ЇНКУ | MILITARY NAVIGATOR
Снимок1234

ЯК «БОГИ ВІЙНИ» ДОПОМОГЛИ ВІДСТОЯТИ МАР’ЇНКУ

ДВА РОКИ ТОМУ В ПЕРШИХ ЧИСЛАХ ЧЕРВНЯ УКРАЇНСЬКІ ВОЇНИ ВІДБИЛИ ДОБРЕ СПЛАНОВАНУ АТАКУ ВОРОГА НА ЦЕЙ ВАЖЛИВИЙ НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ

Наші підрозділи, які тримали оборону в тому районі, не просто зіпсували плани бойовиків, а й з військової точки зору показали майже бездоганну роботу, завдавши противникові серйозних утрат у живій силі й техніці. На жаль, тоді, під час оборони Мар’їнки, що тривала 3–4 червня, троє наших бійців загинули, 38 було поранено. Але втрати окупантів були непорівнянно більшими: 24 «200-х», 91 «300-й»!

Слід відзначити, що ключову роль у тому запеклому бойовому протистоянні зіграла наша артилерія, завдяки професійній роботі якої своєчасно було поставлено щільний вогневий заслін на шляху просування бронетехніки та піхоти окупантів у глиб нашої території. До речі, у разі успішної атаки ворога він міг би здійснити прорив у район Курахового з перспективою подальшого просування, але залишився там, звідки
прийшов.

На той час заступник командира артилерійського підрозділу ОМБР, згадуючи про ті події, розповів, що бойові дії розпочалися ще вночі 2 червня, коли наші передові позиції в Мар’їнці й Красногорівці бойовики раптово обстріляли зі ствольної артилерії.

— Щільність вогню була дуже високою. На відміну від минулих днів, ворожа артилерія діяла одночасно з кількох напрямків. Тому одразу стало зрозуміло, що за цими діями криється не звичайний провокаційний обстріл. Уже на світанку наші припущення підтвердилися. О четвертій годині тридцять хвилин ранку бойовики вдарили по розташуванню наших артилерійських обслуг у глибині оборони з артилерії потужніших калібрів — 152 мм і БМ-21 «Град». Противник намагався знищити артилерію бригади й в такий спосіб позбавити піхоту вогневої підтримки, — розповів офіцер.

Утім реалізувати свої задуми ворогові не вдалося. За великим рахунком його вогневі удари виявилися неефективними. Так, постраждала інфраструктура, але добре укриті й замасковані озброєння та боєкомплект навіть не потрапили в зону ураження. А ще, ведучи масований вогонь, окупанти, так би мовити, спрацювали й на нашу користь, «засвітивши» свої позиції.

— Річ у тім, що вся артилерія бригади на той час «сиділа» на одному каналі зв’язку, — каже командир артилерійського підрозділу. — Батарея управління артилерійської розвідки бригади фіксувала координати цілей уздовж усієї лінії розмежування, засікаючи, звідки та якими засобами ведуть вогонь. Звісно, що цю інформацію негайно передавали в командний пункт бригади. Координати виявлених цілей вносили в планшети командирів батарей артилерійських дивізіонів. Завдяки цьому з перших хвилин наступу противника вся його активна артилерія — САУ, гаубиці, міномети й танки — постійно була під нашим прицілом.

Зрештою, коли з командного пункту отримали наказ відкрити вогонь, командири на місцях не більше як за дві-три хвилини звірили й скорегували зазначені координати та віддали команду на ураження ворожих цілей.

— Перші залпи нашої артилерії виявилися дуже влучними, — пригадує один із військовослужбовців артдивізіону. — Того дня я перебував у 9-поверховій будівлі на північній околиці Красногорівки, виконуючи обов’язки спостерігача та корегувальника вогню. Так сталося, що три наші батареї САУ «Гвоздика» калібром 122 мм одночасно накрили вогнем артилерію бойовиків під час їхнього виходу на нові позиції. Я бачив величезні клуби диму й вогню в районі «приходів» снарядів наших САУ, паніку російських окупантів, те, як рвався їхній боєкомплект і горіла техніка в місцях її скупчення.

Про те, що наші «боги війни» спрацювали дуже вдало, підтвердили дані радіоперехоплення та неодноразові запити командування «ДНР» на нашу адресу з проханням припинити вогонь. Серія телефонних дзвінків у лікувальні заклади Донецька також підтвердила, що медперсонал міста найближчі тижні працюватиме з великим навантаженням через надходження великої кількості поранених бойовиків.

Навчені досвідом Іловайська й Дебальцевого, українські військові не дали змоги окупантам скористатися перервою для перегрупування. Артилерія бригади продовжувала знищувати ворога.

Проте окупанти не припиняли спроб захопити Мар’їнку. Їхні мобільні групи під прикриттям мінометного вогню атакували українські позиції з північного сходу, але й цього разу невдало. Щоб не допустити прориву цих груп у тил наших взводних опорних пунктів, було вирішено відвести кілька підрозділів у глибину оборони та, дочекавшись, коли основні сили противника зайдуть на залишені нами позиції, накрити їх вогнем артилерії.

До речі, за даними української розвідки, у прориві нашої оборони брали участь не лише підрозділи так званої «ДНР», а й кадрові військові російської армії. І, як і зазвичай, вогнем ствольної артилерії керували не донецькі «металурги» та «шахтарі», а офіцери РФ, за плечима яких —досвід участі у війнах у Чечні та Грузії.

Згодом була друга фаза бою з відбиття атаки бойовиків під Мар’їнкою. І знову вирішальне слово тут залишилося за нашою артилерією. Коли проросійські бойовики зайшли на залишені нами окремі позиції, а російські тележурналісти поспішили заявити, що Мар’їнку взято під їхній контроль, наші артилеристи знову нагадали про себе. Ефект був приголомшливим. Російські терористи опинилися в подвійному вогневому кільці. Вони й гадки не мали, що, вийшовши з-під вогню на підступах до Мар’їнки, знову потраплять під
щільний вогонь артилерії вже на наших передових позиціях. Просуватися вперед їм не давали, залишатись на місці вони не могли. Тож, зазнавши значних втрат, бойовики змушені були повернутися на вихідні позиції, так і не виконавши свого головного завдання. Крім того, наші бійці на «плечах» противника, який відступав, не тільки повернули залишені позиції, а й захопили кілька ворожих.

Тоді, у червні 2015-го, під Мар’їнкою запорукою успішних дій нашої артилерії стало вміле керування вогнем, злагоджені дії артобслуг і, звісно, правильне визначення цілевказівок. А ще додам, що безпосередньо під час бою українські військові активно застосовували метеостанції для визначення метрологічних показників, які обов’язково використовували, коли обробляли дані на планшетах. Ці пристрої та програмне забезпечення до них отримали артилерійські підрозділи бригади від волонтерської організації «Армія SOS». Така допомога була дуже важливою для військовослужбовців, і вони вдячні небайдужим співвітчизникам за підтримку. Також під час бойових дій у Мар’їнці артилеристи використовували контрбатарейні системи, призначені для виявлення та відстеження пострілів артилерії, а також для визначення її калібру за допомогою фіксації звуків.
Олександр КІНДСФАТЕР

http://na.mil.gov.ua

Top
Рейтинг@Mail.ru Система Orphus