«КРОВ ПЕРЕЛИВАЛИ НАПРЯМУ. У ПИЛЮЦІ, ПІТЬМІ ЛЕЖАЛИ БІЙЦІ, З’ЄДНАНІ КАТЕТЕРАМИ» | MILITARY NAVIGATOR
Снимок555

«КРОВ ПЕРЕЛИВАЛИ НАПРЯМУ. У ПИЛЮЦІ, ПІТЬМІ ЛЕЖАЛИ БІЙЦІ, З’ЄДНАНІ КАТЕТЕРАМИ»

«НАРОДИВСЯ В СОРОЧЦІ», — ЧАСТО КАЖУТЬ ПРО ВРЯТОВАНИХ ПАЦІЄНТІВ ЯРОСЛАВА ЛЕВЧЕНКА.
ТА ЯКБИ НЕ МЕДИЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ І ВПЕВНЕНІСТЬ У ЙОГО ДІЯХ, НАВРЯД ЧИ «СОРОЧКА» ДОПОМОГЛА Б...

— Два сантиметри до серця! Ще один народжений у «сорочці»...
— Це ж треба! Куля наскрізь пробила плечебійцю та зайшла в бік його побратима, у ділянку серця!
— Нічого, житимуть. Обоє! Ну що, дістаємо?
— Віддамо їм на пам’ять, матимуть талісман

Улітку 2014 року в розгорнутому в Авдіївці медпункті, а точніше — крихітній, не обладнаній дорогою медичною технікою кімнатці, вирує робота: після бою за шахту «Бутовка» привезли одночасно шістнадцятеро «трьохсотих». Двох пацієнтів, поранених однією кулею, не вважають важкими, у трьох інших — критичніша ситуація. На вулиці — вибухи й стрілянина, а в імпровізованому медпункті всі намагаються говорити якомога тихіше. Тут точаться особливі бої —за життя. Електрики немає: пальне в генераторах закінчилося, рятують ліхтарики, та в них теж от-от сядуть батарейки.

— Добре, що свічок маємо достатньо, — каже колезі фронтовий медик Ярослав Левченко, нині Народний герой України.

Він уже другу добу не спить. Тільки-но ліг, як пролунав дзвінок: «Доку! Везуть поранених!» І хто ж запитує, відпочив він чи ні. Своєї черги чекає боєць із пораненням голови. Шансів небагато, але з упевнених рухів медиків стає зрозуміло, що житиме й він. Виважені професійні дії, мінімум слів, розуміння з півслова... Усі врятовані! Тепер можна й відпочити. Та чи надовго?

Ярослав демонструє фото, зроблені того дня. На одному з них куля, яку медики дістали з грудей воїна. Медик розповідає, що в такій ситуації найважче визначити, кому першому надавати допомогу.

— Якщо почати рятувати найважчих поранених, то існує ймовірність утратити тих, що були відносно легкими. Досить швидко пацієнт, якого вважали легким, може перейти в розряд важких. Тут потрібна неабияка врівноваженість. Свого апофеозу медичне сортування досягло, коли ми 2014 року були в оточенні в Шахтарську. Тоді поранені, яким уже надали допомогу, лежали в окопах. Важкі, але із шансами вижити, навіть уночі були поруч із медиками. Страждання важкопоранених намагалися полегшити сильними знеболювальними. Тож треба було сконцентрувати всі сили на тих, котрі мали реальні шанси вижити. На психіку тиснула інформаційна блокада: про бойову обстановку навкруги ми майже нічого не знали, а в окопі — купа поранених, і вивезти їх не можеш... В одного з бійців була так звана контузія легень: його вдарило вибуховою хвилею. Бійця можна було б урятувати, якби мали реанімаційне обладнання, кисень... А так він промучився три дні й помер у мене на руках. Це один із найжахливіших фронтових спогадів.

Він боровся за поранених так завзято, що виживали навіть ті, котрі, здавалось, не мали жодних шансів.

— Пам’ятаю солдата з осколком у стегні й перебитою артерією. Дістатися до судини, щоб її перекрити, було неможливо, бо надто глибоко в тканинах вона лежала. Крововтрата просто критична. Наклали джгут, але до ранку пораненого ніхто не зміг евакуювати. Ногу, перетягнуту джгутом понад шість годин найчастіше ампутують. Та й через утрату крові боєць слабнув просто на очах. У документах знайшли відомості про групу крові: четверта з негативним резусом. Ото халепа! Така кров за статистикою лише в 1% населення. Та все ж кинули клич, сподіваючись на диво. Виявилося, що четверо хлопців мають таку саму групу. Вирішили переливати кров напряму. Це треба було бачити. У пилюці, пітьмі лежали люди, з’єднані катетерами. Ризикували страшенно. Боєць вижив! А головне — ногу зберегли!

«Народився в сорочці», — часто кажуть про врятованих пацієнтів Ярослава Левченка. Та, якби не медична майстерність і впевненість у його діях, навряд чи «сорочка» допомогла б.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ
P. S. Після демобілізації Ярослав Левченко працював у проектному офісі Міністерства оборони. Чоловік підготував проект з удосконалення медичної евакуації, і він дуже сподівається, що ця його праця ляже в основу керівних документів. А віднедавна він працює на міжнародну компанію, ділиться бойовим досвідом з іноземними колегами, адже йому й справді є що розповісти...

http://na.mil.gov.ua

Top
Рейтинг@Mail.ru Система Orphus