Британський генерал: «Ми стоїмо на краю прірви» | MILITARY NAVIGATOR
_94662924_de27-1

Британський генерал: "Ми стоїмо на краю прірви"

Британський генерал Річард Ширрефф вважає, що Заходу потрібно бути готовим до війни з Росією.

Він кілька років обіймав одну з найвищих посад у командній структурі НАТО.

У 2011-2014 роках Ширрефф пан був заступником верховного головнокомандувача об'єднаних сил НАТО в Європі. А в травні 2016 року випустив книгу "2017: війна з Росією", де змоделював потенційне військове зіткнення країн Північноатлантичного альянсу з РФ.

З генералом Ширреффом розмовляла кореспондентка Російської служби BBC Ольга Івшина.

BBC: Генерал Ширрефф, хотілося би почути вашу оцінку нещодавнього загострення ситуації на сході України. Це питання зараз обговорюється, як в Брюсселі, так і в Києві, і в Москві.

Річард Ширрефф: Я думаю, що ми повинні бути дуже стурбовані ситуацією на сході України. Ми бачимо, що незважаючи на Мінські угоди, там тривають бойові дії. Це призвело до великої кількості жертв, як серед цивільного населення, так і серед військових.

Я вважаю, що Захід і взагалі світова спільнота повинні визнати всю тяжкість ситуації, що склалася.

Я стурбований тим, що увага ЗМІ переключилася з України на інші теми. Ситуація, що склалася (в Україні. - Ред.) досі представляє реальну загрозу для безпеки Європи. І Україна, як і раніше, несе цей тягар.

BBC: Чому ситуація загострилася саме зараз?

Р.Ш.: Я думаю, що це пов'язано зі взяттям Алеппо (військами Асада. - Ред.). Це нагадує ситуацію 2015 року.

Тоді ми побачили: полум'я на сході України згасло, як тільки Росія почала військову кампанію в Сирії. Можливо, зараз, поки в Сирії стало тихіше, це полум'я розпалюють знов.
"Слабкість тільки підігріває агресію"

BBC: Чи вважаєте ви, що Захід має допомагати Україні і надалі?

Р.Ш.: Так, абсолютно. Україна знаходиться на лінії фронту. Коли авторитарним лідерам сходять з рук агресивні кроки, потрібно дати їм відсіч, щоб уникнути подальшої агресії. Історія дуже наочно демонструє нам це.

Я думаю, що Захід і міжнародне співтовариство повинні продовжити підтримку України. Це і фінансова допомога, і навчання, і громадянське суспільство, і військова підтримка. Зрештою, військова міць важлива.

Не можна забувати і про дипломатію. Але я вважаю, що дуже важливо надавати військову допомогу Україні, щоб вона могла стримувати нові атаки зі сходу і запобігати ним.

BBC: Але критики скажуть вам, що такий підхід, навпаки, може спровокувати ескалацію конфлікту...

Р.Ш.: Так, я не здивований почути такі слова. Мушу зазначити, що я не бачив ситуацію на сході України своїми очима. Я зараз міркую про це з позиції, в якій відчуваю себе не дуже комфортно, - сидячи в кріслі. Я б вважав за краще опинитися там і оцінити ситуацію особисто.

Але історія вчить нас, що слабкість тільки надихає авторитарних правителів і агресію. А ось коли зустрічаєш їх силою, показуєш, що можна дійти тільки до цієї межі і не далі - це, навпаки, ефективний спосіб покласти край їхнім діям.

Я думаю, ми вже бачили достатньо. Яку ще ескалацію ми повинні побачити? Ми вже бачили, як був збитий цивільний авіалайнер МН17.

Ми бачили, як російська армія задіяла переважну міць, вела масивний ракетний і артилерійський вогонь. Немає жодного натяку на те, що вони почнуть стримувати таку активність. Тому, я вважаю, наша відповідь має бути відповідною.
_94662929_gettyimages-455527954
BBC: Як ви оцінюєте перспективу вступу України в НАТО?

Р.Ш.: Це складне питання. Думаю, ми повинні визнати, що на Донбасі йде війна, там воюють російські війська або сепаратисти, які діють за підтримки Москви. У мене немає жодного сумніву, що в цій кампанії беруть участь і російські вищі військові чини.

(Кремль послідовно заперечує присутність російських військ на території України і їх участь в конфлікті в Донбасі. - Ред.)

В таких умовах нереалістично обіцяти Україні беззастережне виконання п'ятої статті договору НАТО (П'ята стаття Північноатлантичного договору гарантує колективний захист будь-якому члену НАТО в разі нападу на нього будь-якого агресора. - Ред.). Нам потрібно це визнати.

Наразі не час говорити про членство України в НАТО. Але НАТО точно не повинно давати Путіну право вето на те, хто буде і не буде вступати в Північноатлантичний альянс.

І окремі країни НАТО, звичайно, мають допомагати Україні і надалі. Це особливо стосується тих країн, озброєння яких сумісне з озброєнням України.

Мова, в першу чергу, про країни колишнього Варшавського договору. У них збереглося багато обладнання і озброєння радянського зразка.
"Серйозний виклик Заходу"

BBC: Інформаційна війна стала важливою складовою конфлікту на сході України. Чи вважаєте ви, що захід робить недостатньо, щоб протистояти Росії на цьому напрямку?

Р.Ш.: Ми бачили, наскільки ефективно Росія використовувала свої інформаційні можливості та кібер-потенціал. І Заходу потрібно це визнати. Це вже стало частиною історії конфлікту на сході України.

Заходу потрібно не давати Росії свободи дій в інформаційному просторі, потрібно боротися. Мені здається, Захід спершу неохоче діяв в цьому напрямку. Зараз з'явилося розуміння важливості цієї роботи.

Але я би хотів бачити активніші дії в інформаційному та кіберпросторі.

BBC: Чи вважаєте ви, що Захід програє інформаційну війну?

Р.Ш.: Заходу кинуто серйозний виклик. Ми вже не раз бачили, що демократіям набагато складніше діяти в цій сфері, ніж авторитарним режимам, у яких під рукою будь-які важелі влади. Демократичні країни не можуть впливати на свої ЗМІ у такий самий спосіб, і слава Богу.

Я думаю, дуже важливо розповісти звичайним жителям Росії, наскільки небезпечний шлях обрав їхній лідер. Насправді, Захід в цілому та Британія, зокрема, хотіли би знизити рівень напруженості, вибудувати нормальні відносини.

Ми хочемо, щоб до Британії приїжджали російські студенти, щоб розвивалася торгівля. Росія - це велика держава, і нам потрібно співіснувати.
BBC: У Великій Британії чимало розмов про те, що потрібно, навпаки, нарощувати тиск.

Р.Ш.: Я думаю, що потрібно діяти на обох фронтах. З одного боку, нам потрібно бути сильними і жорсткими. Потрібно показати Росії межу, за яку вона не повинна заходити.

Ми будемо підтримувати Україну. Ми готові стояти на смерть до останнього солдата, захищаючи країни НАТО. І ми будемо стримувати Росію. Але це не означає, що ми хочемо зіткнення. Ми хочемо підтримувати мир.

70 років Західна Європа прожила в мирі. І ми не хочемо війни з Росією ні в якій формі, тому поряд з демонстрацією сили потрібен діалог. Але цей діалог має проходити за певних умов.

Керівництво Росії має визнати міжнародне право, визнати, що неприпустимо в XXI столітті анексувати територію сусідньої держави. Ми не хочемо повернення до політики крові і сталі, до націоналізму зразка XIX століття. Нам потрібно знайти спосіб вибудовувати відносини і зводити мости.
"Ми маємо бути готовими платити за мир"

BBC: У 2016 році ви випустили книгу, в якій описуєте можливий сценарій війни з Росією. Ви як і раніше вважаєте, що такий розвиток подій можливий?

Р.Ш.: Це книга-попередження. Ми стоїмо на краю прірви через небажання Заходу визнати небезпеку, яку становить Росія, що набирає силу, і особливо її керівництво.

Москва різко збільшила витрати на оборону і демонструє бажання використовувати силу, щоб змінити кордони в Європі. Слабкості Заходу, про які я говорю в книзі, є кумулятивним ефектом скорочення військових можливостей. Ми спостерігали за цими скорочення протягом останніх 20 років.

Це особливо справедливо по відношенню до країн Західної Європи і меншою мірою стосується США. Існує думка, що мир є установкою за замовчуванням в міжнародних відносинах.

Але своєю книгою я намагаюся донести думку про те, що якщо ми хочемо миру, ми повинні бути готові платити за це. Іноді потрібно продемонструвати, що ми готові боротися за це.

BBC: Чи змінилася ваша оцінка подій з настанням 2017 року?

Р.Ш.: Я писав цю книгу в 2015 році. І тоді ситуація вже певним чином лякала. Стимулом для написання книги стали дії Володимира Путіна під час анексії Криму та подальших подій на Донбасі.

Зараз я озираюся назад і розумію, що життя виявилося дивнішим, ніж вигадка.

Ми побачили масштабне застосування російських сил в Сирії, спроби розпалити кризу з біженцями з метою дестабілізації Євросоюзу. Ми бачили активність Росії в кіберсфері й те, що майже точно було кібератаками за участю Росії на сервери Демократичної партії США. Це надзвичайні події.

(Російська влада заперечують свою причетність до кібератаки на американські політичні структури напередодні президентських виборів 2016 року. - Ред.)
І навряд чи хтось міг припустити, що такі речі можуть трапитися. Окрім цього ми побачили кандидата в президенти США, який засумнівався в НАТО.

Ще як кандидат в президенти США, він заявив, що може і не прийти на допомогу країні-члену НАТО в разі нападу. І це дуже небезпечно. Це може підірвати доктрину колективної безпеки НАТО, яка є найважливішим елементом стримування.

З іншого боку, новий президент США дає надію на свіжий старт, новий діалог у відносинах з Росією. Але його слід вести з позиції сили, а не слабкості.

І частиною цієї позиції сили має бути висловлення підтримки на адресу НАТО. Повинні прозвучати слова про те, що при Трампові Америка буде повністю підтримувати своїх союзників по НАТО, беззастережно слідувати п'ятій статті договору та відігравати провідну роль в Альянсі, як і раніше завжди робили США.

Безпека Європи завжди базувалася на абсолютній впевненості в тому, що американський президент, ким би він не був, прийде на допомогу члену НАТО, на якого напали. Ми живемо в світі, в якому більше не можна бути впевненим у своїй безпеці. Щоб залишатися в безпеці, ми повинні бути в змозі стримувати потенційних агресорів.
BBC: Чи не приведе це нас до замкненого кола взаємних звинувачень та ескалації напруги?

Р.Ш .: Завжди знайдуться ті, хто так скаже. Стосовно розмов про те, що відправку сил НАТО в країни Балтії можуть вважати провокацією. Мені важко уявити собі, що відправку чотирьох батальйонів загальною кількістю близько 4 тисяч людей можна вважати провокацією.

Водночас Росія заявила про формування трьох мотострілкових дивізій на кордоні з країнами Балтії. Тобто мова йде приблизно про 60-80 тисяч військових. Про який паритет тут можна говорити?

Я вважаю, що Росія поважає силу. Вона промацує і промацує ґрунт у пошуках слабких місць у своїх опонентів. І я боюся, що зараз Захід знаходиться на другій позиції.

http://www.bbc.com/

Top
Рейтинг@Mail.ru Система Orphus