Бажання виробників та військових різняться, та «Ширпотреб» не пройде! | MILITARY NAVIGATOR
5477_r_06_img_0001

Бажання виробників та військових різняться, та «Ширпотреб» не пройде!

«Перевіряємо все до міліметра. Не вклались у строки? Виплачуйте пеню!» — саме такий жорсткий контроль якості речового майна,  яке надходить до війська, діє нині у Міноборони

Коли Павло Чайка стояв неподалік Криму в «дубку», воював під Червоним Лиманом у «британці», намагався зігрітись у донецькому аеропорту в американській термобілизні, він і подумати не міг, що через два роки з гордістю носитиме українські «берці» та «піксель» і сам контролюватиме їх якість. З листопада цього року повний кавалер ордена «За мужність», «Народний герой України» очолив відділ контролю якості у Центрі розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС Україниt_1_pch Востаннє ми з Павлом спілкувалися більше ніж півтора року тому, коли молодший лейтенант щойно повернувся з фронту. Тоді про нього ще не писали українські ЗМІ, його фото ще не висіло в адміністрації Президента, він не робив селфі з Міністром оборони. Він був змученим і мав років на десять старший вигляд. Зараз Павло вже капітан. Через поранення він не може продовжувати службу в рідній десантній бригаді, тож вирішив приносити користь армії в тилу. З перших хвилин розмови з Павлом стає зрозуміло — так прискіпливо якість речового майна ще ніколи не контролювали.

— В армію я прийшов ще 2007 року, тоді відслужив строкову десантником у Миколаєві, потім підписав контракт. Як би прикро це не звучало, та тоді наші армійці ходили в найгіршому. З початку АТО ми купували зразки іноземного виробництва. Зараз ситуація кардинально змінилася. Особисто я дуже прискіпливо перевіряю якість обмундирування. Ми перевіряємо усе до міліметра. Не дошито два міліметри липучки, на яку кріпиться шеврон? Криво пришита петелька? Не підходить! Усе повинно бути ідеально. Якщо чесно, виробники нас уже бояться, кажуть: «О, знов приїхали, почнуть прискіпуватися…»

Звісно, усе неідеально. Трапляються недобросовісні компанії, робляться помилки на рівні різних служб і бригад, бракує державних коштів. Та спеціалісти центру роблять усе можливе, аби за невелику ціну отримати найкращу якість. А за простій виробництва чи брак карають компанії гривнею. Павло зізнається, що саме такий спосіб є найдієвішим.

— «Ширпотреб» нікому не потрібен. Перевіряємо товар як наприкінці виробництва, так і в процесі. Наприклад, 1 грудня — дедлайн. Ми приїжджаємо 20 листопада, на цей час уже готові 10 тисяч комплектів форми. Ми їх перевіряємо, половину приймаємо, половину — ні. Але компанія все одно повинна вкластись у строки. Якщо цього не відбувається, починає нараховуватись пеня. Суми немаленькі — десятки тисяч кожного дня. Люди зрозуміли, що сенсу робити як-небудь немає: доведеться переробляти. Змушуємо працювати краще усіма доступними методами. Перевірка готових зразків відбувається за вибірковим принципом. Хочемо — дивимось цей мішок, хочемо — той. Просимо конкретний розмір і зріст. Поставити перед нами мішок із кращими зразками — не варіант.f4f65fb8ff02dc4542aa20ae716f4086547f7930 Контрольна група спеціалістів центру постійно виїжджає в район АТО.

— Без попередження їдемо безпосередньо на лінію зіткнення, де хлопці сидять у грязюці. Група виїжджає вибірково в різні точки — Широкине, Авдіївка, Станиця Луганська… Там проводимо анкетування, записуємо, що подобається, а що — ні. Ми зацікавленні в критиці, а не похвалі. Саме критика поліпшує результат. Потім технологи ламають голови, як покращити речі, що можна додати, аби бійцям було зручніше. Якщо на передовій скажуть, що певний зразок не подобається, ми обов’язково будемо його змінювати. Не тому що якийсь полковник в Києві скаже: «А краще ви б так намалювали», — а тому що це не подобається солдату.

Аби йти в ногу з часом, постійно вдосконалювати те, що вже зроблено, фахівці центру активно співпрацюють із закордонними колегами.

— Рівняємося на світовий досвід — форма наших бійців має бути еталоном якості. До нас приїжджають спеціалісти з Німеччини, наші фахівці їздили до Хорватії… Також за кордоном нам допомагають із тканинами. Наприклад, натільна білизна шиється з американського матеріалу Polartec. У нас такої тканини немає, тож підприємство закуповує її в Америці. Така білизна вже активно використовується на фронті й має дуже хороші відгуки — до якості жодних претензій немає.

Павло зазначає, що підписаних на десять років уперед договорів немає — спеціалісти постійно перебувають у пошуку кращого.

— Виробники регулярно демонструють нові тканини, ми висловлюємо свої побажання, потім вони проходять лабораторні дослідження. На жаль, ще не до кінця побороли корупцію. Траплялися випадки, коли виробники намагалися підкупити лабораторії, аби ті видали бездоганний результат. Та такий фокус із нами не проходить. Ми хотіли створити власну лабораторію, але нас заздалегідь звинуватили в тому, що, мовляв, станемо монополістами і корупціонерами. Хоча можу сказати точно, що нашу лабораторію ніхто б не підкупив.

Отриманий бойовий досвід у справі контролю якості речового майна неабияк допомагає.

— Підходять технологи і запитують: «Як шапка?» Я — жорсткий критик, одразу знаходжу, що потрібно змінити. Адже армія повинна отримувати краще, а не гірше. Якщо раніше я одягав державну форму тільки тоді, коли приїздив Президент, то тепер постійно ношу нові «Талани» і український «піксель». Залюбки носитиму зимову форму нового зразка. Поки що ми всю її відправляємо на фронт. Можливо, деякі незначні елементи ще будуть змінюватись після відгуків військовослужбовців. Та до наступної зими ми точно вийдемо на пристойний рівень.1424694968_51 Павло запевняє, що вже зараз обмундирування від українських виробників можна було б продавати за кордон.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

Джерело: http://na.mil.gov.ua/

Система Orphus